Джим Кевізел приїхав до Польщі на запрошення “Лицарів Колумба”. В інтерв’ю для польського видання “W Polityce” він говорив про свою віру, про зйомки “Страстей Христових”, про плани зйомок фільму про воскресіння Ісуса, а також про Івана Павла ІІ та вплив цього Папи на його життя.
Лукаш Адамскі: Ви стали диктором до документального фільму про Кароля Войтилу під назвою «Звільняючи континент: Іван Павло ІІ і падіння комунізму». Перебуваючи в Польщі на запрошення Лицарів Колумба, Ви відвідали місця, де він жив і працював. Ким для Вас є Кароль Войтила в особистому, а не тільки геополітичному значенні?
Джим Кевізел: Під час мого візиту до Польщі я зрозумів, що він ніс на своїх плечах проблеми усього світу. Лише тепер я зрозумів наскільки великою була сила в молитвах і словах Кароля Войтили, які дійсно «відновили лице землі». Окрім цього, існує ще більш особиста сторона. Граючи роль Ісуса, я сам зустрівся з великою кількістю критики і навіть насміхання. Мені якось довелось з цим миритись, і якби не Іван Павло ІІ, не було б Джима Кевізела в ролі Ісуса. Дивлячись на його життя і силу євангелізації, я питав себе: чого ти взагалі переймаєшся цими дрібницями?
Ще в молодості я багато читав про нацизм і геноцид німців на польській території. Джерела моїх знань були обмежені до книжок, однак під час мого перебування в Польщі я зрозумів скільки всього Войтила мусів витерпіти, виступаючи відверто проти нацизму. Я був в Аушвіці, де Максиміліан Кольбе мученицьким шляхом віддав своє життя заради товариша по камері. Це допомогло мені усвідомити рівень страждань польського народу. А потім прийшов комунізм, і в результаті Іван Павло ІІ пережив два найстрашніших режими. Як американець, я жив спокійно, переймаючись хіба Холодною Війною. Я не відчував на собі, що таке тоталітарна влада. Іван Павло ІІ жив під двома такими, як і уся ваша країна. Він є її представником.
В духовному значенні?
Польща була розіп’ята, як Христос. Діва Марія є матір’ю Польщі. Перед смертю батько Войтили сказав йому, що тепер Марія є і його матір’ю. Це – великий символ вашої нації.
Чи вчення Папи мало вплив на Вас?
У 80-их, коли я був підлітком, Іван Павло ІІ приїздив до США. Зустріч з ним проходила на відстані 90 хв. їзди від місця, де ми жили, і вся наша сім’я їздила туди, щоб побачити і почути його. Для багатьох католиків його візит був дуже схожий на візит самого Ісуса Христа. Іван Павло ІІ був першим Папою, котрий відвідав США [ним був Павло VI – ред. Л.А.], і зустрівся з президентом в Білому Домі. Я не поїхав на зустріч з ним. Я не вважав, що це важливо. Удар блискавки наступив через багато років.
Про удар блискавки поговоримо згодом. Ви не їздили, щоб побачити Папу, однак Вам вдалось це надолужити. Ви зустрічались з Іваном Павлом ІІ на аудієнції після зйомок «Страстей Христових». Переглянувши фільм, він сказав: «Це саме так, як це було». Як Ви сприйняли похвалу від Папи?
«Tak było» [Кевізел говорить ці слова польською, імітуючи Войтилу – ред. Л.А. ]. Папа завжди закликав молодь відійти від забрудненою і деморалізованої цивілізації. Він казав: «Будьте святими». Неможливо? Цілком можливо. Я часто чую в своєму серці голос Христа: Джим, сьогодні тобі це вдасться. Це повідомлення, яке каже, що кожен у світі є однаково важливий. Це також заклик до християнського життя. Життя, в якому хтось один показує іншому, що він зрозумів, що Ісус є його Господом. Я пригадую, як Папа сказав американцям: «Ви всі можете бути святими!». Мені прикро, що так багато людей в моїй країні не шукають святості. Вони замінюють її на наркотики і гедонізм. А вони лише заповнюють емоційну порожнечу.
Що Ви говорили Папі під час аудієнції у Ватикані?
Я розповів наскільки на мене вплинув його лист до митців. Він був скерований до тих, хто шукає красу і передає її світові у вигляді мистецтва. Я з усіх сил намагаюсь виконувати його вказівки.
Іван Павло ІІ був актором, як і Ви. Саме тому йому, краще від його попередників, була знайома сила мистецтва.
Саме так. Ось звідки ішла його сила. Він розумів людей, і це допомагало йому завойовувати серця мільйонів. Він – просто святий.
Вам було 33 роки, Ваші ініціали – J.C. (скор. Jesus Christ – пер.), і Ви грали роль Ісуса.
Тільки не кажіть, що це був збіг! Випадкових співпадінь не буває. Я постійно чую про випадковості і щасливі збіги обставин. Секуляризація впливає на увесь світ, і в США теж. Тільки атеїсти вірять у випадкові збіги. В Бога випадковостей немає. Навіть якби Бог воскресив мертвого, вони б сказали, що це – випадковість.
Коли людина не вірить в Бога, то вона повірить в що завгодно. Так говорив Гілберт Кіт Честертон.
Водночас, людина не має права робити те, що їй подобається і все вирішувати самостійно. Життя без моралі? Без добра? Де в усьому цьому любов?
Можливо, в цьому й причина, чому вони вбили Бога, як Ніцше. Коли немає Бога, вони можуть робити все, що завгодно.
В Америці це можемо бачити щодня.
В Європі це ще більш очевидно. Отці-засновники Америки не могли уявити її без Бога. Французька революція почалася з вбивства священиків і плювання на Ісуса. Але повернімося до Голівуду і Вашої праці. „Ти більше не будеш тут працювати” – сказав Вам Мел Ґібсон, коли Ви погодились на цю роль. Наскільки він був правий?
Раптом я перестав бути одним із п’яти найпопулярніших акторів студії, і я не зробив нічого поганого. Я просто зіграв Ісуса. Чи мене образило це відкинення? Що ж, кожен несе свій хрест. Світ змінюється в певному напрямку, але зрештою я не буду вічно в цьому світі. Як і не будуть продюсери Голівуду. В певний момент, кожному доведеться відповісти за те, що він зробив.
На Вашу думку, звідки така реакція? Люди бояться таких фільмів? Їх лякає таке зображення Ісуса на екрані? Люди дійсно дивились його. Більше половини мільярда доларів прибутку – це великий успіх. Є повідомлення про проведення обговорень після фільму!
Не мені відповідати на це запитання. Вони повинні чи не повинні? Я зробив свою роботу. Фільм став натхненням для мільйонів глядачів. Нехай продюсери скажуть, чи бояться вони цього успіху. Моя кар’єра не закінчилась. Зрештою, я знімався у кількох відомих голівудських фільмах, а також у популярному серіалі «Підозрюваний» («Person of Interest»).
Водночас, я ніколи не забував, що ім’я Ісуса – понад усе. Це – одне із найбільш суперечливих імен усіх часів. Любов – суперечлива, а Він є її уособленням. Ісус розповідав римлянам про любов, і вони Його вбили через це. «Хто він такий, щоб розповідати мені яким я маю бути?» – питали вони зухвало. Його зрадив власний народ, а усі Його покинули. Моїм завданням було не лише показати це все на екрані. Моє справжнє завдання – жити у відповідності до Євангелія кожного дня, і давати свідчення істини. І тут знову все сходиться до Івана Павла ІІ. «Totus Tuus» – «Увесь Твій». Якщо хочете знати як Він мене надихає, то це ось так. Увесь Твій.
Відданість Діві Марії.
Це – суть моєї віри. Мої відносини з Ісусом існують завдяки їй. Вона принесла нам Ісуса. Один мій товариш-євангеліст якось мене запитав чому я не звертають напряму до Ісуса, а через Марію. Думаю, це важливе питання. Ще тоді я не знав, що йому відповісти. Однак, дивлячись на Івана Павла ІІ, я знайшов відповідь. Саме тому Польща, як жодна інша країна, є близько пов’язана з Ісусом. Ви зв’язуєте Захід зі Сходом. Дияволу це не подобається, хоча він вже програв. Ісус і Марія вже його перемогли. Один поляк повалив комунізм. Як Івану Павлу ІІ це вдалось? З допомогою любові.
Мені здається, що ми не були закриті за залізною стіною просто так. Можливо, це був план Бога, який ми ще не розуміємо. Польщу не зачепили події 1968 року, як це було в США і на Заході. Ми не прийняли моральний релятивізм, нігілізм та гедонізм. Тому, контрреволюція, євангелізація західного світу може початись власне з Польщі.
Атеїст би сказав, що це – співпадіння! Ви праві, це – Божий план. Моя країна була благословенна, казали, що вона схожа на рай на землі. Та незважаючи на це, люди втрачають віру. Вони відкидають Ісуса. Такого не було з часів Мойсея. 40 років в пустелі були не дарма. Для мене католицька Меса є джерелом постійної сили. Саме там я можу зустріти Ісуса. І тут не йдеться просто про те, щоб символічно прийняти хостію. Тут ідеться про справжню переміну. Хліб і вино? Ні, це – Тіло і Кров Христа. За це варто померти. Кожного дня я молюсь за те, щоб померти з Ісусом в серці і ніколи не відкинути Його.
А тепер поговорімо про те, як Вас вдарила блискавка під час зйомок «Страстей Христових». Це була сцена розп’яття?
Це не було розп’яття. Ми знімали в Римі. Це була сцена нагірної проповіді. Я вийшов на гору, зійшлись хмари, і за 5 хвилин до удару, я відчув, що щось станеться. Було вітряно, але я не чув як дує вітер. Раптом, мене вдарила блискавка. Я перелякався, але водночас відчував внутрішній спокій. Перед тим як це сталось, Мел крикнув: «Знімаємо!», і на мене були скеровані камери. Власне в цю мить мене вдарило. Після цього я почув, як Мел крикнув: «Що сталось з його волоссям?». Це було смішно. Люди думають, що я нахмурений і серйозний. Але це не так. Сьогодні до мене підійшла одна польська монахиня і запитала: «Чому Ви не усміхаєтесь?». Я сказав їй, що я посміхався очима, але сигнал ще не дійшов до решти обличчя (сміється – автор).
Це Ви вперше засміялись! Я зазначу це в інтерв’ю. Ви – один із кількох відданих католиків в Голівуді. Це важко?
Люди в Голівуді запитують мене, чому я не можу відокремити мою акторську кар’єру від того, що я – католик. Насправді, моя віра мені допомагає. Коли я грав баскетбол, вона мене мотивувала. Так і зараз. Я усвідомлюю той факт, що я – лінивий, але саме тому я тяжко працюю над тим, щоб подолати мою слабість. Моя віра допомагає мені робити правильні вибори, хоча багато з тих людей, котрі надихали мене, не були віруючими. Мел Гібсон також боровся зі своєю вірою. Однак, саме він вклав власні кошти в зйомки «Страстей Христових», а не сотні інших, заможних католиків.
У 1998 році Ви знялись у фільмі Терренса Маліка «Тонка червона лінія». На мою думку, він – найкращий метафізик сучасного кінематографу. Здається, що до «Страстей Христових» Ваша віра і кар’єра не перетинались.
Малік – геній. Він сам дуже духовний і творить красиві, поетичні і метафізичні фільми, які несуть всесвітнє послання. Він може сягнути й ще дальше. Мені здається, що якби Іван Павло ІІ був режисером, він був би таким, як Малік. Він проникає в найглибші закутки душі і залишає глядачів із запитаннями, які можуть привести їх до Бога. Сьогодні багато людей настільки упереджено ставляться до християнства, що вони б не дивились фільмів Маліка, якби на них був лейбел «Християнський фільм». Мел Гібсон побачив мене в його фільмі, і хоча він хотів, щоб головний актор «Страстей Христових» був не американцем, він вирішив, що цей чоловік, Джим Кевізел, може підійти для ролі Ісуса. Малік і Гібсон дуже подібні. Вони обоє вміють зацікавити глядача, який далекий від релігії.
Гібсон повернувся після 10 років відсутності у Голівуді із чудовим християнським фільмом «З міркувань совісті». Чи наступним буде продовження «Страстей Христових»?
У своїй кар’єрі я грав різноманітні ролі. Одного разу я грав серійного вбивцю і мусів вдивлятись в його душу. Мені потрібно було запитати себе, чи зміг би я вбити іншу людину. Я грав роль солдат і спортсменів. Я також грав у екранізації «Графа Монте-Крісто». Згодом я виступав у західному фільмі, натхненому класикою Джона Форда. Роль Ісуса – це один із найбільших викликів, які мені коли-небудь випадали. Немає нічого більш славного і водночас впокоряючого, ніж ця роль. Ніщо інше не навчило б мене покори краще від цієї ролі.
Одна думка про те, щоб ще раз за це взятись – для мене просто нічний кошмар. Однак, коли я приїжджаю до країни на кшталт Польщі, і бачу місця мучеництва та жертв, я починаю усвідомлювати, що лише любов може врятувати світ. Любов Христа. Тому я хочу знову працювати з Гібсоном. Цього разу це буде фільм про воскресіння. Якщо «Страсті Христові» надихнули людей творити добро, то чого б нам не спробувати знову? Я відчуваю, що в моєму житті знову є причина. Саме тому я грав у телесеріалі про чоловіка, який шукає причини для життя впродовж останніх п’яти років. Я не роблю це просто заради грошей. Я роблю це заради любові. Це моя християнська місія.
Надихати інших?
Хіба не це робив Іван Павло ІІ? Він надихав людей. Він говорив їм про істину і любов, але не в банальний спосіб. Частина його понтифікату і його завершення були сповнені страждання. Коли я грав роль Ісуса, то багато молився. Я просив Бога показати мені як я можу якомога точніше представити Ісуса. Як зробити так, щоб глядачі відчули себе якомога ближче до Нього. Як надихати глядачів. Це була моя внутрішня подорож, яка, як бачимо, триває досі. Працюючи над «Страстями Христовими», Мел зарезервував право зупинити зйомки в будь-який час. Він потребував бути на 100% готовим у духовному значенні. Цю історію можна розповідати лише будучи абсолютно задіяним. Totus Tuus. Я б не зміг завершити цей проект, якби не Діва Марія. Я повністю посвячений їй, як і Польща.
Ви даєте свідчення своєї віри у кожному аспекті свого життя. Ви всиновили трьох дітей, хворих на рак. Ви також виступаєте проти абортів.
Усі вони були покинені і небажані. У двох з них був рак мозку. У третьої – саркома. Моя дружина каже, що немає значення бажані діти чи ні. Вони – люди, як і усі ми.
Це – ще один урок Івана Павла ІІ про цивілізацію смерті.
Я б не зміг цього зробити без моєї дружини. Вона уособлює красу і доброту. Вона молиться за те, щоб я не зійшов із правильного шляху. Ісус казав, що усе, що ми робимо для найменших з нас, ми робимо для Нього. Він хоче бути в нас, у найпростіших діях.
Я пригадую, що колись Ви відмовились від ролі у фільмі «Люди Ікс». Якщо б тоді Ви погодились, то сьогодні, мабуть, грали б в «Месниках» і Вами б захоплювались підлітки. Натомість, кілька років по тому Ви зіграли роль найбільшого героя людства.
Ви думаєте, що це було співпадіння? Найпрекраснішим аспектом «Страстей Христових» є те, що усі, хто їх дивиться, є зосереджені: консерватори і ліберали, атеїсти і релігійні люди. Вони дивляться його в тиші і чують: «Ehjeh aszer Ehjeh» – «Я є той, хто Я є».
Переклад: “Католицький оглядач” за матеріалами wpolityce.pl